14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. І водночас у цей день відзначається День українського козацтва та День Захисника України. Цей день ­данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення Україною своєї незалежності. Саме виникнення  козацтва допомогло консолідувати українців в боротьбі проти численних ворогів, які в ХV-ХVІІ  століттях неодноразово намагалися завоювати українські  землі.

Фундаментом всього українського козацтва була Запорізька Січ.  Це був політичний центр республіки. Гетьмани Запорізької Січі мали великі  урядові повноваження. Вони захищали землі і народ від зовнішнього ворога, вели міжнародні  переговори від імені народу, вирішували глобальні питання, що стосувалися загального розвитку держави.

У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Катерини ІІ. Але, незважаючи на це, День українського козацтва сьогодні можуть святкувати справжні козаки, оскільки відродження козацтва стало невід'ємною частиною розвитку незалежної України.

В Україні свято офіційно існує з 1999 року (наказ Президента України від 7 серпня 1999 р.) але неофіційно святкується вже декілька століть.

На виставці представлена література, що розповідає про кошових отаманів та гетьманів, з якими пов’язана історія становлення козацтва, боротьба за незалежність України та багато інших історичних подій.

Віртуальна книжкова виставка має на меті поглибити знання про козаків, виховувати повагу до народних традицій, моральних цінностей, спонукати до вивчення історії України.

            Яворницький Д.І. «Історія запорозьких козаків»

Тритомна  «Історія запорозьких козаків» видатного українського історика, етнографа і фольклориста, археолога, письменника, лексикографа Д.І. Яворницького (1855-1940) , надрукована в 1892-1897 рр., є однією з найцінніших пам'яток вітчизняної дореволюційної історіографії, важливим джерелом для вивчення історії українського ко­зацтва.

В першому томі висвітлюються питання соціально-економічної історії, суспільного устрою, життя та побуту запорозького козацтва, описані терито­рія та кордони, природні умови Запорозької Січі.

У другому томі висвітлюється історія запорозького козацтва від його виникнення в кінці XV ст. до 1686 р. Описуються походження козаків, їхня боротьба проти грабіжницьких навал на Україну орд кримських та турецьких феодалів. Сухопутні походи запорожців у Крим та морські - в Туреччину. Значну увагу приділено дослідженню участі запорожців в народних повстан­нях проти шляхетської Польщі, визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр.

Третій том охоплює складний і драматичний період в історії Січі (1686-1734). В ньому висвітлюється участь запорожців у російсько-турецькій війні та у народній війні на Україні проти вторгнення шведської армії. Розповідається про перехід частини запорожців на бік Карла ХІІ, розгром російським військом Запорозької Січі й відступ маси  запорожців в межі Кримського ханства, життя і побут запорожців в Олешківській, Чортомлицькій і Кам'янській Січах, повернення запорожців на Україну і заснування в урочищі Базавлук над Дніпром Нової Січі.

             «Історія українського козацтва» / Смолій В.А. 

Через сто років після появи ґрунтовних праць з історії української козаччини Михайла Грушевського та Дмитра Яворницького сучасні українські історики на основі новознайдених документів і матеріалів та досягнень новітньої історичної науки створили узагальнений образ українського козацтва. 
До першого тому увійшли нариси, які охоплюють ґенезу та еволюцію козацтва, його цивілізаційну типологію, систему ціннісних орієнтацій та становлення політичної культури. Окрім того, розглянуто питання соціальної, військової, політичної та державотворчої діяльності українського козацтва від найдавніших часів до кінця XVIII століття 
У другому томі розглянуто етнонаціональні аспекти феномена українського козацтва, козацьке право і судочинство, його православні та геральдичні традиції, специфіку козацького історіописання, сприйняття українського козацтва у західноєвропейському світі. Спеціальні нариси присвячено еволюції козацького стану після ліквідації козацької держави та поглинення України іноетнічними імперськими структурами, відродженню козацтва в сучасній Українській державі. 

       Шевчук В.О. «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення ХУІ-ХУІІІ ст.»

Книга сучасного українського історика та письменника - це виклад історії однієї з найвизначніших ідей українського державотво­рення, де автор прагне не лише дослідити ті чи інші явища, а перед­усім їх осмислити. Вона містить величезний масив інформації про становлення, розвиток і руйнацію Козацької держави. Значну увагу приділено міжконфесійному становленню та стосункам українців, ши­роко висвітлено діяльність політичних і військових діячів доби Ко­зацької держави та пізніших часів.

    Голубоцький В.О.  «Запорізька Січ в останні часи свого існування. (1734-1775 рр.)»

Одному з найбільш захоплюючих періодів історії запорозького козацтва, так званої Нової Січі (1734-1775 рр.), присвячена книга відомого українського радянського історика проф. В. О. Голобуць­кого. Використавши численні архівні матеріали та інші джерела, ав­тор змалював яскраву картину життя та боротьби славнозвісних за­порожців. З великим інтересом читаються сторінки книги, на яких зображе­но тяжке становище нижчих верств запорозького населення, участь запорозького козацтва в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр., в антифеодальній і національно-визвольній боротьбі народів царсь­кої Росії, а також епізоди ліквідації царизмом Запорізької Січі у 1775 р. 

    Кащенко А.Ф.  «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове»

В оповіданнях українського пись­менника яскраво відтворені епізоди боротьби українських козаків з ворогами в різні періоди історії України. Чимало сторінок книги присвячено конкретним історичним дія­чам - Хмельницькому, Сагайдачному, Кривоносу, Сірку та іншим.  Окремим розділом у книзі подано документи до теми.

    Середюк О.М.  «Лицарі Сонця»

У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії - Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліно перед образом січовика? Відповідь дає книга і не тільки на це запитання, але й на ряд інших: Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Якою була їх бойова підготовка, адже козаків запрошували, як спецвійська, у різні європейські країни. Ключова постать - козак, який уособив український ідеал чоловіка-воїна, що прагнув до волі і свободи, наділений такими психологічними рисами, як мужність, хоробрість, чесність, працьовитість. Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти - характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак - не пияк ».

   Сергійчук В.І.  «Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI –  середини XVII століття»

Науково-популярна книга присвячена одній з найцікаві­ших сторінок минулого українського народу - історії Війська Запорозького періоду ХVI – середини ХVІІ ст. Автор змальо­вує  історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі, показує в цьому контексті дипломатичні стосунки Війська Запорозь­кого з сусідніми країнами: Росією та Польщею, Швецією й Туреччиною. Особливе місце відводиться дипломатичній діяльності Б. Хмельницького. Широке використання автором першоджерел надає  розповіді характерний колорит, доносить до читача подих історичного минулого.тю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істоpиків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба». 

       Шудря М.А. «Січ-мати»

Історична тематика, акумулюючи  досвід поколінь, завжди має злободенне значення, оскільки на історію переносяться гостро актуальні проблеми, оцінки і пе­реоцінки вузлових питань розвитку суспільства. Вона виступає як могyтній імпульс національного відрод­ження і саморозвитку держави. Не випадково, істо­рична проза сьогодні, так само як два століття тому, зберігає найширшу читацьку популярність. Козацтво, звісно ж, посідає в цьому ряду особливе місце, адже без збройної боротьби за волю України не можна уявити її подальший економічний та духовний­ розквіт. Якщо ж іще згадати, що в мирний час чимало козаків перетворювалися на чумаків, водили валки в Крим по сіль, а ті з них, котрі в боях позбу­лися зору, братися за бандуру й оспівували звитяги своїх побратимів по зброї вже як кобзарі, то роль козацтва у всеукраїнському розвої стає воістину уні­версальною та визначальною. Не випадково науковці вважають, що на трьох скрижалях покоїлася тверди­ня українського суспільства в добу Середньовіччя: на козацтві, чумацтві й кобзарстві. Козацтво - це уосо­блення військової потуги українства, символ рішучо­го збройного опору ворогам української Держави; чумацтво - економічний хребет країни, символ го­сподарської незалежності; кобзарство - духовна велич нації, уособлення її вільнолюбивого художнього генія.

     Чухліб Т.В. «Гетьмани Правобережної України в історії Центрально- Східної Європи»

У книзі подано яскраві, багатопланові портрети більш та менш знаних володарів гетьманської булави, які діяли на Правобережній Україні у 60-х ро­ках ХУІІ на початку ХУІІІ ст. Діяльність українських гетьманів розкрива­ється у контексті загальноєвропейської історії.

   Реєнт О. П., Коляда І.А. «Усі гетьмани України»

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвяти­ли все своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення ук­раїнського народу від панування чужинців. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах. Дмитро Вишневецький прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турецькі фортеці в по­низзях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям. Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа належа­ли до тих постатей, чиїми іменами називають епохи. Окремі на­риси в книжці присвячені Івану Виговському, Петру Дорошенку, Пилипу Орлику – видaтним  державним й політичним діячам, та­лановитим дипломатам.

          Гуржій О.І.  «Іван Скоропадський»

Постать Івана Скоропадського донині залишалася мало дослідже­ною у вітчизняній та зарубіжній історіографії. В ній переважали зде­більшого суб'єктивно-негативні оцінки його суспільно-політичної діяльності. В цій же праці зроблено спробу певної «реабілітації, геть­мана на фунті більш глибшого аналізу тогочасних джерел, а також вивчення внутрішньої ситуації. в країні крізь призму зовнішніх факто­рів, що її зумовлювали. Вперше розглянуто питання про формування державної ідеї у свідомості вищої посадової особи в Гетьманщині початку ХУІІІ ст. Показано, якими методами І. Скоропадський праг­нув зберегти автономію великого регіону та його територіальну ціліс­ність. Характеризується міжнародна діяльність володаря булави за тяжких тоталітарних умов царату, участь у війнах і походах на чолі ко­зацьких загонів проти військ Польщі, Туреччини, Кримського ханства та Швеції. Висвітлено трагічні сторінки взаємовідносин Петра І, І. Скоропадського та запорожців.