ЯСКРАВА ПЛЕЯДА СЛАВЕТНИХ УКРАЇНОК В ІСТОРІЇ. ОЛЕНА ПЧІЛКА.

21 січня 2025 виповнюється 180 років із дня народження Олени Пчілки (Косач) – 1849–1930 – письменниці, активної громадської діячки, матері славетної української поетеси Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки).

У яскравій плеяді славетних українок в історії Олена Пчілка посідає видатне місце. Вона належить до найяскравіших постатей української культури як поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, критик, публіцист, науковець-етнограф і фольклорист, журналістка, редактор, видавець, талановитий педагог, діячка національного виховання, організатор української молоді, безкомпромісний борець за українську національну справу, а також, зразкова матір шістьох дітей, зокрема дочки Лариси, яка завдяки її особливому піклуванню стала геніальною поетесою Лесею Українкою, – і це далеко не повна загальна характеристика діяльності Олени Пчілки!

«Як невтомна працьовита бджілка, вона збирала з різних квіток солодкий нектар, несла його до свого вулика й перетворювала на цілющий мед» – з книги «Українки в історії».

…Її кипуча енергія і надзвичайна працьовитість були поєднані не лише з літературним хистом і здібностями, а й з надзвичайною принциповістю, сміливістю, наполегливістю та патріотичною самовідданістю.

*****

«Це занадто велика фігура, занадто складна, занадто значима її роля і місце в житті не лише всіх нас, й особливо Лесі, а в цілому українському житті», – писала про матір О.Косач-Кривинюк.

...Олена Пчілка ніколи не зрікалась своїх поглядів і безстрашно пропагувала їх, не боячись ні арештів, ні в’язниць, ні репресій!

*****

  Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка) народилась 17 липня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині у дворянській сім’ї. Її батько Петро Драгоманов – дворянин, юрист і літератор, людина освічена, інтелігентна – розвинув у своїх дітях інтелектуальні інтереси, виховав їх у людяності, демократизму й любові до простого народу. Його брат Яків був засланий до Сибіру за зв’язки з декабристами. Мати Єлизавета – дочка дрібного поміщика із Цяччиного хутора – мала гарний голос і чарувала своїх дітей рідними піснями. В родині панували українська мова, українські народні звичаї, обряди.

   З дванадцяти років навчалася в Київському приватному пансіоні Нельговської для шляхетних дівчат. Це була одна з найкращих шкіл того часу. Славетний лікар і педагог Пирогов викладав тут природознавство і фізику, Михайло Драгоманов – історію. Особливо добре навчали у пансіоні німецькій та французькій мовам. Коли вчитель німецької мови дав завдання написати гумористичне оповідання на вільну тему, то Ольга так добре його виконала, що її оповідання надрукував німецький журнал.

    Після закінчення навчання у пансіоні відвідувала курси для вільних слухачів на історико-філологічному факультеті Київського університету.

    Її старший брат – Михайло Драгоманов – залучив Ольгу до Київської громади. Саме він та його студентське оточення відіграли активну роль у її становленні як особистості, виробленні суспільно-естетичних поглядів, що допомогли стати на шлях народництва, а отже, свідомого українства.

   1868 року, одружившись із чернігівцем Петром Косачем, виїхала на Волинь; мешкала у Звягелі (Новограді-Волинському), Луцьку, селі Колодяжному. Тут збирає етнографічний і фольклорний матеріал: вивчає народний побут, записує пісні, збирає зразки вишиванок, – як наслідок її довголітнього збирання й дослідження вишивок, згодом видає альбом «Український орнамент», 1876.

   Ця перша наукова праця Ольги Петрівни здобула високу оцінку українських та західноєвропейських учених. Один видатний французький професор був так захоплений цією роботою, що прочитав про неї в Парижі цикл лекцій. А Іван Франко у 1890-х роках просив Олену Пчілку написати статтю про українські народні вишивки, наголошуючи у листі, що для цього він не знайде компетентнішого від Олени Пчілки фахівця.

    У 1870-х роках Ольга Косач двічі виїжджала за кордон: на зустріч з братом Михайлом – у той час емігрантом, «небезпечним» для царської Росії; вдруге – зустрілася під час подорожі з галицькими культурними діячами І.Франком та М. Павликом, відвідала визначні культурні центри Західної Європи.

    У 1880 році видає «Співомовки Степана Руданського», врятувавши поета від забуття.

   1881 року друкує свої «Переклади з Гоголя», намагаючись розвивати українську мову, для якої не визнавала ніяких обмежень!

   Коли стали в родині Косачів підростати діти, Ольга Петрівна «дуже турбувалась, щоб оберегти їх від російських впливів». І тому першою з тодішніх матерів свідомих українських інтелігентних родин навчала своїх дітей рідною мовою, а пізніше запрошувала вчителів-українців для викладання їм гімназійного курсу.

   Дбаючи про українську лектуру для своїх дітей, Олена Пчілка у 1882 році видала в Києві збірник власних перекладів «Українським дітям».

  Допомагає підготувати і видати альманах «Рада» (із М. Старицьким). Помітивши у своєї старшої доньки поетичний хист, Олена Пчілка вживає всіх заходів для розвитку її таланту. Перші поетичні спроби Лариси («Конвалія», «Сафо», «Надія») були надруковані в «Зорі». Аби наголосити, що авторка цих поезій походить не з Галичини, а з України, для Лариси Косач обрали псевдонім Леся Українка.

   У Львові 1885 року вийшли в світ переклади дітей Лесі і Михайла з Гоголя («Вечорниці»).

   Перша збірка поезії Олени Пчілки «Думки-мережанки» побачила світ у 1886 році. У журналі «Зоря» друкувалися оповідання.

   Олена Пчілка – активна учасниця українського жіночого руху. Разом з Н. Кобринською вона видає перший жіночий альманах із творів авторок-жінок. Цей цікавий альманах із назвою «Перший вінок» вийшов у Львові у 1887 році. Іван Франко назвав його одним із найкращих видань того десятиліття. Тут Олена Пчілка надрукувала своє оповідання «Товаришки» та поему «Дебора», а Леся Українка – три поезії та поему «Русалка».

   На початку 1890-х років Олена Пчілка була вже відомою українською письменницею, її глибоко поважали М. Старицький, М. Лисенко, Л. Глібов та інші.

   Літературно-громадська праця письменниці широко розгорнулася в Києві, куди у 1889 році Косачі переїхали на постійне мешкання. Тут Олена Пчілка була активною учасницею українського громадсько-літературного життя. У Києві три родини – Косачі, Старицькі й Лисенки – були поєднані щирою приязню й спільними інтересами. Олена Пчілка бере діяльну участь у влаштуванні літературних вечорів, присвячених пам’яті Шевченка, Куліша, Гребінки, Глібова, століттю української літератури (століття «Енеїди» Котляревського).

   1889 року засновується літературне товариство молодих письменників «Плеяда». Його члени – Леся Українка, Михайло Косач (Обачний), Максим Славінський, Віталій Боровик, Грицько Григоренко (псевдонім дружини М. Косача) та інші. Збиралися гуртківці у Косачів, Лисенків, Старицьких.

  Третього лютого 1901 року в будинку Київського літературно-артистичного товариства відбулося урочисте свято для вшанування 25-ліття літературної діяльності Олени Пчілки. Професор Агатангел Кримський надіслав вітального листа: «Славній українській письменниці, сестрі славного брата, матері славної дочки, – ясній зірці серед письменницького того сузір’я, … моє щире привітання».

   У серпні 1903 року у Полтаві відбулося урочисте відкриття пам’ятника І.П. Котляревському – вагома подія того часу – велике національне свято української культури. Тогочасна влада суворо заборонила будь-які промови українською мовою (лише австрійські громадяни, західноукраїнські представники, мали дозвіл промовляти по-українському). Проте, всупереч забороні, Олена Пчілка виголосила свою коротку промову про історичне значення Котляревського українською мовою!

  З 1905 року (після революції) Олена Пчілка виступає із спеціальною доповіддю про потребу запровадження рідної мови в школах України, бере участь у делегації до прем’єр-міністра Вітте, домагаючись скасування заборони на українське слово.

   1905 року заснувала, а з 1907 по 1916 роки редагувала і видавала власним коштом часопис «Рідний край» із додатком єдиного тоді на Східній Україні журналу для дітей журналу «Молода Україна» (1908–1914).

    Після смерті у 1909 році її чоловіка та доньки Лесі у 1913 році, в ці тяжкі часи не припиняє своєї видавничої діяльності. Переїхала до Гадяча.

    Видала кілька збірок творів для дітей. Активно перекладає. Також авторка п’єс («Світова річ» тощо), перекладів.

    Коли почалася Перша світова війна, влада заборонила всі українські видання.

    На початку революції 1917 року написала оперету «Дві чарівниці». Багато дитячих п’єс письменниці не надруковано через несприятливі умови.

    У початкових школах Гадяча ставилися дитячі п’єси Олени Пчілки, яка особливу увагу надавала вихованню молоді в українському національному дусі.

  До більшовицької окупації України Пчілка ставилася вороже. 1920 року під час Шевченківського свята в Гадяцькій гімназії ім. М.П. Драгоманова Олена Пчілка обгорнула бюст Шевченка жовто-блакитним прапором. Коли комісар Крамаренко зірвав цей прапор і пошматував, вона підійшла до сцени і вигукнула: «Ганьба Крамаренкові!» І тоді вся зала однодушно підтримала її.

  Від 1921 року постійно жила і працювала в Києві. З 1924 року працювала в історико-філологічному відділі АН України. Була обрана членом-кореспондентом цієї академії. Працювала в складі комісій: літературно-історичної, етнографічної, громадських течій, заходознавства.

    4 жовтня 1930 року в Києві на 81 році життя Олени Пчілки, видатної культурно-громадської діячки, не стало.

    Хоч би яке важке життя не прожила в тяжких обставинах національного і політичного гніту, Олена Пчілка не зламалась!

«…тим більший подив, тим більша радість, що ця людина – жінка, письменниця, у якої вистачило снаги не тільки чесно й непохитно нести 25 літ стяг українського слова, але й подарувати Україні ряд молодих працівників, що в домашньому крузі набралися любові до рідної мови і рідного люду…» – з вітальної промови 1901 року М. Грушевського, І. Франка до творчого ювілею видатної громадської діячки.

Творча спадщина письменниці.

   Творчість Олени Пчілки – новаторське явище в українській літературі другої половини XIX – поч. XX ст.

   Перекладачка повістей Миколи Гоголя «Записки причинного» і «Весняна ніч» (1885): в передмові до «Перекладів з Гоголя» виклала свої думки щодо творення української літературної мови, вважаючи, що літературна мова має спиратися на народну основу, …«Книги пісень» Генріха Гейне (1892). Знала щонайменше п’ять іноземних мов: німецьку, данську, французьку, польську тощо.

   Її особлива заслуга полягає в збагаченні словникового складу української літературної мови: запровадила термін "мистецтво" замість тодішньої "штуки".

   Активно вивчала етнографію та фольклор, записувала народні пісні, звичаї та обряди: вперше відкрила для світу український хрестик, ввела у моду вишиванку.

Цікаві факти про Олену Пчілку:

• Олена Пчілка була жінкою-піонеркою в багатьох сферах. Пані Косач у свої часи була видатнішою за свою знамениту доню. Її поважали не лише як господиню великої зразкової сім’ї, а й за її публіцистику і перекладацький фах: вона адаптувала світову класику – від Овідія до Гюго, написала чимало літературно-критичних статей про Старицького, Гребінку, Лисенка.
• Пчілка була першою українкою, чий чоловік пішов у декретну відпустку. Після народження Лесі Ольга Петрівна дуже погано почувалася, і їй приписали відпочинок на курорті, куди вона й поїхала, залишивши чоловіка з немовлям. Петро Косач спеціально для цього взяв відпустку на службі, а працював він, між іншим, головою Луцько- Дубенського з’їзду мирових посередників.
• Олена Пчілка стала першою збирачкою і знавчинею українського орнаменту. Першою впорядкувала і видала книжку про особливості і види наших розписів, узорів з 23 кольоровими замальовками писанок і вишивок. Олена Пчілка взагалі була закохана в етнографію: записувала пісні, обряди, народні звичаї і найбільшу свою колекцію вона склала, мешкаючи з чоловіком і дітьми в Новоград-Волинському.
• Вона першою запровадила моду на вишиванки серед тогочасних жінок. Олена Пчілка сміливо змінювала ошатні аристократичні сукні і пишні зачіски на народний український стрій з косою та вінком і так виходила не лише до гостей свого дому, а й в люди – у справах, на заходи, зустрічі, що в час русифікації і заборони усього українського було викликом.
• Вона першою з жінок взялася модернізувати і реформувати українську мову. Мову століттями спрощували до рівня сільських говірок. І Олена Пчілка разом зі Старицьким, Франком, а потім з донькою Лесею Українкою взялася за реформування мови. Саме Олені Пчілці, наприклад, належать звичні зараз, а колись неіснуючі слова «палкий», «променистий».
• Пчілка видала перший феміністичний альманах «Перший вінок». Ольга Петрівна заснувала його разом з подругою Наталією Кобринською у Львові і давала можливість видатним жінкам того часу – письменницям, активісткам друкувати свої оповідання, маніфести, роздуми. В цьому альманасі Олена Пчілка публікувала й свої феміністичні оповідання.
• Олена Пчілка написала три феміністичні твори: «Товаришки», «За правдою», «Світло добра і любові».
• Ольга Косач – перша жінка-борець за українську мову. Ольга Петрівна всіма силами протистояла русифікації – навіть дітей не віддавала до російськомовних шкіл, навчаючи їх вдома. На відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві Олена Пчілка демонстративно виступила українською, попри царську заборону і ризик арешту. Вона була єдиною жінкою, яка увійшла і поїхала в складі делегації українських інтелігентів на перемовини до царського прем’єра добиватися скасування заборони друкувати книжки і викладати в школах українською.
• Ольга Петрівна стала першою жінкою-академіком. З 1925 року член-кореспондент Всеукраїнської академії наук. Працювала в різних наукових комісіях аж до смерті у 1930 році. Фактично, статус академіка і поважний вік врятував Олену Пчілку від репресії за антибільшовицькі погляди. Коли до неї, вже вісімдесятирічної, прийшли чекісти з ордером на арешт, то просто зжалилися і залишили вдома.

          ВИКОРИСТАНА БІБЛІОГРАФІЯ про життя та творчість Олени Пчілки:

   Українки в історії / за ред.. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2004. – 328с. – С. 176–181. ; іл.

  У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Розповіді про славетних українок – жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, мисткинь, громадських діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності. Серед таких імен постає і ім’я Олени Пчілки.

 

     

 

 

   Українська література XIX століття : хрестоматія: навч. посіб. / упоряд. Н.М. Гаєвська. – К.: Либідь, 2006. – 1328 с. – С. 1142–1162.

   У хрестоматії вміщено твори 60 письменників –упродовж XIX століття – від. початку до 90-х рр. Видання містить біографічні довідки про письменників, бібліографію творів та праць про них.

 

 

 

 

 

   Українська література у портретах і довідках: Давня література – література XIX століття: Довідник / редкол. С.П. Денисюк, В..Г. Дончик, П.П. Кононенко та ін. – К : Либідь, 2000. – 360 с. – С. 259–261.

  У довіднику містяться статті-довідки, статті-портрети найвагоміших в українському культурологічному просторі постатей, статті про стилі, течії, напрями в літературі. Подано маловідомі архівні матеріали; вводиться чимало нових, невідомих широкому загалу імен.

 

 

 

 

   Історія української літератури. Кінець XIX – початок XX ст.: У 2 кн.: підручник / за ред.. О.Д. Гнідан. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 1. – 624 с. – С. 181–246.

   Розглянуто літературний процес з найплідніших періодів розвитку літератури, переосмислено спадщину українських письменників різних напрямів і шкіл. 

 

 

 

 

 

 Костенко, Анатоль.

     Леся Українка / упоряд. В.П. Сичевський. – К.: А.С.К., 2006. – 512 с. – С. 14–17. – (Життя видатних людей).

   Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та документальними матеріалами, пов’язаними із життям (досліджено глибоке коріння родоводу Косачів-Драгоманових) і творчістю великої поетеси.

 

Web-ресурси про життя та творчість Олени Пчілки:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D1%87%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0

2. https://www.youtube.com/watch?v=8BeDYXccshQ

3. https://www.youtube.com/watch?v=JTbz9VOG5CE

4. https://naurok.com.ua/cikavi-fakti-pro-zhittya-ta-tvrchist-oleni-pchilki-327542.html

5. https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1898

6. https://naurok.com.ua/imidzh-oleni-pchilki---nepovtorno-zhinki-19-20-st-419440.html