«ЦІНА ПРАВДИ». ІСТОРІЯ ГАРЕТА ДЖОНСА, ЯКИЙ РОЗПОВІВ СВІТУ ПРО ГОЛОДОМОР І НАДИХНУВ ОРВЕЛЛА
«ЦІНА ПРАВДИ». ІСТОРІЯ ГАРЕТА ДЖОНСА, ЯКИЙ РОЗПОВІВ СВІТУ ПРО ГОЛОДОМОР І НАДИХНУВ ОРВЕЛЛА
/До 120-річчя з дня народження відомого британського журналіста, викривача правди про голодомор в Україні 30-х років XX ст./
«Я пройшов крізь безліч сіл…
Скрізь чув плач: «У нас немає хліба.
Ми помираємо!
Передайте в Англію,
що ми пухнемо від голоду.»
(Україна. 1932–33 рр.)
Ґа́рет Рі́чард Вон Джонс (англ. Gareth Richard Vaughan Jones) народився 13 серпня 1905 у місті Баррі, Уельс, Велика Британія.
За 30 років свого життя він встиг багато зробити для України: як журналіст вперше розказав правду про Голодомор 30-х років та висвітлив правдиві факти про це у західній пресі, не зважаючи на тиск з боку радянської влади.
На початку березня 1933 року 27-річний британський журналіст Гарет Джонс поїхав до СРСР, аби взяти інтерв’ю у Сталіна. Попри молодий вік, Джонс на той час вже зробив гідну кар’єру в журналістиці та політиці. У 1930 році випускник Кембриджа за фахом німецька, французька та російська мови почав працювати як зовнішньополітичний радник колишнього британського прем'єра Девіда Ллойд Джорджа. Потім він став працювати кореспондентом і в лютому 1933-го зробив сенсацію, ставши першим іноземним журналістом, якому вдалося взяти інтерв’ю у нового канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Говорив він з майбутнім фюрером на борту найшвидшого і найпотужнішого в Німеччині літака Richtofen, яким Гітлер і Геббельс летіли з Берліна до Франкфурта. У своєму репортажі Джонс писав, що якби Richtofen тоді зазнав, аварії, історія Європи була б іншою.
Відразу після Німеччини Джонс відправився до Москви. Крім журналістського інтересу до економічних успіхів СРСР, його притягувала туди й історія родини. До революції мати Джонса працювала гувернанткою в родині валлійського промисловця Джона Г'юза. Саме Г’юз заснував місто, яке отримало на його честь назву Юзівка. У 30-і роки воно було відоме як Сталіно, а з 1961 року називається Донецьк. Розповіді матері міцно застигли у свідомості Гарета, і йому дуже хотілося побувати в тих місцях.
У Москві Джонс потрапляє до оточення американського журналіста Волтера Дюранті, кореспондента New York Times, відзначеного роком раніше за свої досить компліментарні щодо сталінського режиму репортажі з СРСР Пулітцерівської премії. Розкішний, навіть розпусний – з гастрономічними надмірностями – спосіб життя Дюранті і його оточення неприємно вражає Джонса. Ще більше його вражає явне прагнення американця відрадити свого британського колегу від спроб розслідувати чутки про голод в Україні, які ширяться Москвою.
Користуючись злегка підробленим листом від свого колишнього шефа Ллойд Джорджа, Джонс все ж домагається дозволу поїхати в Україну. Втікши від кулінарного достатку урядового вагона і від приставленого до нього куратора, британець відразу занурюється в жорстоку реальність. Апельсин, який він жує в загальному вагоні, стає об'єктом жадібних поглядів, а на викинуті ним рештки апельсину накидається голодний натовп. На вулицях лежать трупи померлих від голоду людей, а мішки з зерном безжальна продрозкладка відвозить на очах зголоднілих людей, що стоять в безнадії і розпачі. Кров холоне від сцени, в якій, блукаючи по спорожнілих, покинутих селах Джонс опиняється в будинку, де живуть діти. Слабкими голосами вони співають пісню, що прославляє Сталіна, а потім запрошують гостя за стіл <…>
Повернувшись до Британії наприкінці березня 1933 року, Джонс публікує прес-реліз, який передруковують у газетах Manchester Guardian і New York Evening Post. Він пише "Тут немає хліба!" – статтю про голод в Україні. "Я пройшов по селах дванадцяти колгоспів. Скрізь я чув крик: "Хліба немає! Ми вмираємо!" <…> Я відправився в район Чорнозем’я, тому що колись це була багатюща житниця Росії і тому що журналістів туди не пускають. У поїзді я викинув скоринку хліба в урну. Її миттєво витягнув і жадібно з’їв селянин. Я провів ніч у селі, в якій ще недавно було двісті корів, а тепер залишилося шість. Люди їдять корм для худоби, і той у них вже закінчується. Багато людей померли від голоду. "Ми чекаємо смерті, - кажуть вони. - Але поки у нас ще є корм для худоби. Відправляйтеся далі на південь. Там у людей не залишилося нічого. Багато будинків порожні, всі люди померли".
Відповідь Кремля була миттєвою. В особистому листі народний комісар закордонних справ Максим Литвинов інформував Ллойд Джорджа, що Гарету Джонсу назавжди заборонили в’їзд в Радянський Союз. Попри заборону, радянську тему Джонс не залишив. Він активно критикував сталінський режим і звинувачував вождя в причетності до вбивства Кірова.
12 серпня 1935 року обірвалося життя журналіста Джонса у Жехе, Маньчжурська держава. Під час подорожі Внутрішньою Монголією Джонса та його супутника, німецького журналіста, захопили місцеві бандити. Колегу відпустили через два дні, а Джонса застрелили. "Містер Джонс знав надто багато" – з сумом написав в некролозі на загибель свого колишнього співробітника експрем’єр Британії Ллойд Джордж. Проте широко поширена версія про те, що його смерть стала помстою НКВС, документального підтвердження не отримала.
***
У 2019 році на польські телеекрани виходить художній фільм про Гарета Джонса з промовистою назвою «Ціна правди». Режисер Агнешка Холланд. Голокост та сталінізм – теми для Агнешки Холланд тісно пов’язані. "Довгий час мені хотілося розповісти про злочини комуністичного режиму. Якщо Голокост став універсально визнаною частиною світової історії, то в Росії і в колишньому СРСР про вчинені в ім’я комунізму злочини багато людей як і раніше говорять неохоче. Я чула, що під час нещодавнього опитування в Росії Сталін був визнаний найвеличнішим російським лідером в історії. Уявіть собі, що німці своїм найбільшим лідером обирають Гітлера!" – так вона пояснює своє рішення зняти фільм про долю і викриття Гарета Джонса.
ЧОМУ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ ПРО ЦЕ ЗАРАЗ?
Як сказати світові правду, якщо світ не хоче її чути? Це ситуація, з якою ми стикаємося сьогодні практично кожного дня. Тому що мовчання – це отрута, яка труїть душі людей.
Боротьба Гарета Джонса за правду, хоч і трапилася вісім з половиною десятиліть тому, гостро перегукується з нагальними питаннями сучасності. "Навіть тільки починаючи роботу над фільмом, ми розуміли, що розповідаємо універсальну, позачасову історію. Але лише з часом я зрозуміла, наскільки вона актуальна сьогодні, в епоху фейкових новин, альтернативної реальності, корупції в медіа, боягузтва політиків і байдужості людей" – висловлюється режисерка Холланд.
"Гарет був людиною з величезною душею, все життя він знав, чого хоче домогтися, і за своє прагнення до правди пожертвував життям. У нинішньому кліматі сум’яття і страху ми можемо вчитися у нього мужності в боротьбі за правду і в прагненні обов’язково поділитися нею зі світом", – говорить Джеймс Нортон з фільму «Ціна правди».
БІБЛІОГРАФІЯ про Гарета Джонса
Судові експертизи: матеріали кримінального провадження щодо геноциду українців 1932–1933 рр. / В.Журавель ; Нац. Акад. прав. НаукУкраїни. – Київ ; Харків : Право, 2024. – 584 с. : С. 335, 440, 513.
Дослідженнями розкрито масштаби, наслідки Голодомору-геноциду українців 1932-1933 рр.
Розкрито внесок у прорив інформаційної блокади щодо злочину геноциду в Україні, який зробили іноземні журналісти, серед яких був і Гарет Джонс, які публікували статті в західних газетах про злочини комуністичного тоталітарного режиму.
Геноцид української нації 1932–1933/2022: свідчення / упоряд. Олеся Стасюк ; Нац. Акад. прав. наук України ; Міжнар. Асоц. Дослідників Голодомору-геноциду. – 2-ге вид. – Київ ; Харків : Право, 2023. – 352 с.
Опубліковано свідчення очевидців Голодомору-геноциду 1932–1933 років, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом <…> Публікуються документи, що підтверджують злочини російських режимів проти української нації та Української держави.
Голодомор-геноцид українців 1932–1933 років: постгеноцидний синдром: збірник матеріалів Міжнародного круглого столу. 24 листопада 2023 року. – Київ : Вид-во Ліра-к, 2023. – 106 с.
Висвітлено постгеноцидний синдром в ментальності українців та досліджено вплив голодомору на атрофію морально-правових констант українського суспільства, показано, що голод як соціальний феномен здійснює руйнівний вплив на поведінку людей, соціальну організацію і суспільне життя.
Стасюк О.
Геноцид українців: деформація народної культури. – Київ : ВД «Стилос», 2008. – 224 с.
На основі документальних матеріалів та усної історії розкривається етнографічний аспект геноциду українського народу. Дослідження архівних джерел неспростовно доводить масштаб руйнівного впливу на всі сфери української традиційної культури, через що була порушена спадкоємність народних традицій та перервано природний зв’язок поколінь.
Сергійчук В.
Три документи вічної ганьби, або Як тепер подають булочку. – Вишгород : ПП Сергійчук М. І., 2023. – 60 с.
«Цієї булочки, навіть крихітної скибочки чорного хліба так не вистачало багатьом дітям у 1932–1933 роках, і вони передчасно пішли в засвіти, не виконавши свою місію людського існування…Пам’ятаймо мільйони цих невинних душ, як і мільйони старших за віком – жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років, перед якими ми й наші нащадки назавжди залишаємося в боргу!»
Марочко В.
Йосип Сталін – фельдмаршал голодомору / Нац. музей Голодомору-геноциду ; Ін-т дослідження Голодомору. – Київ : Вид-ць Мельник М. Ю., 2020. – 104 с.
Висвітлено тактико-стратегічний задум сталінської політики хлібозаготівлі, особисту участь Сталіна у «розверстанні» обсягів примусового вилучення селянського хліба, планів заготівлі, ініціювання кремлівським злочинцем судових репресій проти так званих «ухильників» і «саботажників».
ФІЛЬМОГРАФІЯ про Гарета Джонса
- 27 жовтня 2019: Новий фільм відомої польської режисерки Агнешки Холланд "Містер Джонс"( в українському прокаті "Ціна правди") розповідає про захоплюючу історію боротьби британського журналіста за правду про Голодомор.
WEB-ресурси про Гарета Джонса