«Художній геній Ван Ґоґа» – 30 березня 170 років від дня народження Вінсента Віллема ван Ґоґа
«ХУДОЖНІЙ ГЕНІЙ ВАН ҐОҐА» –
30 БЕРЕЗНЯ 170 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ВІНСЕНТА ВІЛЛЕМА ВАН ҐОҐА (1853*1890)
Мистецтво, якому він служив, забрало в нього все.
"Я заплатив життям за свою роботу,
і вона коштувала мені половини розуму" /
з не відправленого братові листа.
Автопортрет з палітрою та пензлями. 1889.
Вінсент Віллем ван Ґоґ народився 30 березня 1853 року в Нідерландах у невеличкому містечку Грот-Зундерте, в релігійній родині пастора. Мистецтво та релігія були двома видами діяльності, до яких тяжіла родина ван Ґоґів.
За свої 37 років життя Вінсент лише 10 з них присвятив живопису. В 16 він вперше познайомився з живописом у торговця картинами Гупіля в Гаазі. Завжди неспокійний та пристрасний, Вінсент у 1886 році переїзжає до Парижу, де й відкриває для себе живопис імпресіониста Делакруа, японську гравюру, знайомиться з роботами сучасників Пісарро, Бернара, Сьора та Гогена, з останнім ван Ґоґ приятелював. На його панелі з’являється все більше світлих, радісних фарб. Захоплюється творчістю імпресіоністів, а згодом, і течією постімпресіонізм. Для художників цього напряму властиве надзвичайно драматичне сприйняття життя, вони змушують "форму так несамовито проявляти себе, якби вона сама усвідомлювала скороминущість цієї можливості і тому поспішала реалізувати себе".
Найбільш плідний творчий період 1888–1889 – Арль (південь Франції).
У 1888 році, дуже скоро, після виставок картин, не отримавши загального визнання, ван Ґоґ їде до Арля на південь Франції. Саме у цьому маленькому містечку він створює близко 190 картин та майже 100 малюнків. Це був найцікавіший період життя художника.
Творче надбання ван Ґоґа
Найбільш відомі картини «Нічне кафе в Арлі», «Соняхи», «Колискова», «Червоні виноградники». Картини ван Ґоґа «Іриси» та «Зоряна ніч» були схвально зустрінуті на осінньому салоні у Парижі, а ще десять картин було відібрано після того як Моне оголосив роботи Вінсента найкращими на всій виставці. Деякі картини були відвезені на виставку «Ле Вен» у Брюсселі, і навіть продано за 400 франків, завдячуючи дуже сприятливому відгуку критика Альбера Орьє.
На початку 1890 року через погіршення здоров’я, (нервовий зрив, коли Вінсент відрізав собі мочку вуха), він залишає південь та їде до Оверу, де живе лікар-психіатр Гаше, до того ж великий поціновувач живопису. Хвороба ван Ґоґа тимчасово відступає. Художник плідно та натхненно працює. З-під його пензля виходять картини «Пейзаж у Овері після дощу», «Портрет доктора Гаше». Проте напади туги та меланхолії переслідують ван Ґоґа, і 29 липня 1890 року він помирає. Не визнаний за життя, ван Ґоґ набуває всесвітньої слави лише після своєї смерті.
Спадщина ван Ґоґа
Величний голандець йде у мистецтві своїм шляхом, не копіює «салонне мистецтво», а створює свій впізнаваний неповторний стиль та пристрасну манеру зображення. «Справжній художник не копіює дійсність, а відтворює її на полотні, керуючись своїм почуттям. Ось чому мета художника: «навчитися малювати не руку, а жест, не математично правильну голову, а загальну експресію руху, … вміти показати, як людина переводить подих або розмовляє. Коротко кажучи, показати саме життя».
Упродовж творчих пошуків постає як художник-дослідник кольору, себто розвиває думку про психологічність кольору, самостійне виразне його значення. Малюючи картини, він намагається, використовувати колір і безліч його відтінків та досягти підвищеної експресії: «…Кольори інакше, аніж для вираження настрою не можна використовувати…».
Нічне кафе в Арлі. 1888
Так у шедеврі «Нічне кафе в Арлі» атмосфера моторошної безвиході досягнута художником, головним чином, завдяки надзвичайно напруженій кольоровій гамі. У написанні цієї картини підвищеної експресії він досягає через лінії, через контур, через штрих: «…лінії мають бути добре відчуті», інакше в них «замало особистого».
Характерна манера ван Ґоґа – нервовий напрямок штриха, пастоподібна манера нанесення фарби на полотно. Основна характерна риса – художник зображає завжди життя: «Я перебільшую, іноді змінюю мотив, але все ж не вигадую всю картину цілковито: навпаки, я знаходжу її вже готовою в природі. Усе питання в тому, як вилучити її звідти».
Соняшники. 1888.
Інша найбільш відома світу картина ван Ґоґа – «Соняшники». Його «Соняшники» аж ніяк не мертва натура, у них щось дике.
"Ось побачиш, ці полотна будуть помічені. Але я порадив би тобі залишити їх собі... Це речі, які змінюються, залежно від того, звідки на них дивитися, і стають тим яскравішими, чим довше на них дивишся. Знаєш, вони винятково подобалися Гогену; він ... навіть сказав мені: "Так, ось це квіти!" У кожного своя спеціальність: у Жаннена – півонії, у Квоста – штокрози, у мене соняшники." / з письма ван Ґоґа брату Тео від 23 січня 1889 р.
«Жовтий будиночок» – обладнана ван Ґоґом майстерня в Арлі: «Моя ідея – створити і залишити нащадкам таку майстерню, де міг би жити послідовник».
Величезною є епістолярна спадщина живописця: листи до друзів – французьких художників Еміля Бернара, Поля Гогена і Поля Сіньяка, до голландських художників Антона Ван Раппарда і Йозефа Якоба Ісааксона, а також до французького критика Альбера Ор’є.
Більше додаткової інформації в Інтернет-ресурсах:
· Слайд-презентації
https://svitppt.com.ua/kultura/vinsent-van-gog1.html
https://svitppt.com.ua/kultura/vinsent-van-gog.html
http://www.m-kaleidoscop.ltava.org/2023/03/blog-post_39.html
· Арт-челенджі «Шляхом Вінсента» та майстер-класи із створення натюрморту та портрету за мотивами творчості та зовнішності ван Ґоґа
https://mig.com.ua/khudozhnia-shkola-zaproshuie-projtys-shliakhom-vinsenta/