Незважаючи на те, що лютий — місяць холодний та морозний, ми все одно його любимо за те, що святкуємо в ньому світле та чарівне свято всіх закоханих — день святого Валентина. Цей день в нашій країні відзначають не так давно, але він став вже досить популярним, і всі ми залюбки поринаємо в атмосферу його чарівності.Любов — почуття світле і добре. Вона може бути до Батьківщини, до рідного міста, до матері, до дівчини чи хлопця, і, звичайно, до книги, до читання. В цей день свої почуття ми виражаємо — «валентинкою», листівкою у вигляді сердечка, яка є незмінним атрибутом цього романтичного свята. «Валентинка» — це освідчення в коханні, за допомогою добрих та щирих слів, написаних у ній.
Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників Української Держави, яка заявила світові, що вона хоче бути господарем у своїй хаті. Так здекларував IV універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».
Двометрова ялинка з 500 книг та Дід Мороз з'явилися в читальному залі бібліотеки університету. Оригінальне новорічне оформлення споруджували протягом чотирьох днів 2 співробітника бібліотеки.
Ялинка складається з 70 рядів: від 15 книг в підставці до 1 на верхівці. В якості будівельного матеріалу була використана навчальна література. Як і годиться, під ялинкою лежить мішок з подарунками для студентів - класична література вітчизняних та зарубіжних авторів.
Співробітники бібліотеки такою ялинкою вирішили створити в бібліотеці святковий настрій.
Колись давно він прийняв рішення – жити для інших. І робив все, аби виконати Божий закон – любити ближніх, бути милосердним до них, забути себе, аби краще жилося іншим людям. Він не втрачав жодного шансу послужити тому, хто потрапив у біду, потребував допомоги, порятунку, уваги. Ішов туди, де хтось страждає, хтось, чиї страждання він може полегшити. Світлою душею прикрашав шлях інших людей. І сталося диво – йому вдалося допомагати людям не тільки після життя, а й по смерті. Його ім’я добре відоме у всьому світі. Це ім’я – Миколай. Святий Миколай.
14 грудня в Україні традиційно проводиться День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію 20 століття, що сталася 26 квітня 1986 року. Ця пам’ятна дата була затверджена указом президента України 10 листопада 2006 року.
День 14 грудня давно став скорботним нагадуванням про страшні наслідки безвідповідального використання мирного атому, що призвело до техногенної катастрофи. Це не свято, це – день пам'яті, коли ми віддаємо данину шани всім тим, хто ціною власного здоров'я й життя захистив нас від наслідків Чорнобильської аварії.