Леся Українка – одна  із центральних постатей в історії національної культури. З іменем цієї видатної людини безпосередньо пов’язаний не лише розвиток модерного вітчизняного мистецтва, але й утвердження нової парадигми художнього, філософського, політичного, державницького мислення і загалом національного світовідчуття та світорозуміння. Леся Українка є тією особистістю, життя й діяльність якої багато у чому визначали й визначають культурне і суспільно-політичне становлення нашої країни. 

Леся Українка ... Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця. Її творчість зіткана з різних ремінісенцій і мотивів світової культури. Місто її духу стоїть на перехресті різних епох.

Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про „Лісову пісню” або „Досвітні вогні”, але і палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.

В історії українського народу немає іншого імені, окрім, звичайно, Тараса Шевченка, яке б з такою безсумнівною силою прометеївської гідності, з такою майже нелюдською болісною чистотою сконцентрувало в собі всенародну думу про гордливу зневагу до всіляких кайданів і бойовий заклик до честі й непримеренності.

Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст. Для кожної людини її фізичні дані , її врода важать дуже багато. А для жінки вони особливо цінні – уміння бути привабливою невіддільне від самої її природи. Хвороба Лесі Українки сточила її жіноцтво, зів’ялила її принадність ще до того, як вона розквітла. Така сторона Лесиного життєпису, як боротьба з неміччю, - варта нагадування, бо в ній, боротьбі, ховається сила духу, котра зробила з неї велику поетесу.

 Сила духу дається Богом кожному, але треба відповідних обставин, щоб ця сила виявилася в усій красі і величі. Щоб вона стала не причиною страждань, а спонукою щастя. Щоб вона навчила інших – у муках бути щасливим. Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка : не зманіжених, розкішних, розбещених панянок і пань, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, коли Україна знову має шанс стати з рабині – вільною, з немічної – сильною.