22 жовтня – 90 років від дня народження Бориса Олійника (1935-2017), українського поета, перекладача, публіциста, журналіста, державного діяча.

   Народився поет в селі Зачепилівка Харківської області (у наш час – Полтавської). Борис Олійник – автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках колишнього СРСР, перекладалися чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Свій перший вірш він опублікував у 1948-му, коли навчався у п'ятому класі, а перша збірка ліричних віршів про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом з назвою – «Б'ють у крицю ковалі», вийшла друком у 1962-му, коли йому вже виповнилося 27 років.

   Найвідомішими збірками вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).

   Визначні риси творчості Бориса Олійника – громадський неспокій, патріотизм, турбота про долю рідного народу. Значну частину своєї творчості поет присвятив темі матері. Її щемливий і ніжний образ – уособлення всього доброго й чесного в житті, сповнений щирої синівської любові та вдячності, близький усім читачам й нікого не залишає байдужим. Колись Олійник сформулював своє життєве і мистецьке кредо: «Писати, як живеш, а жити, як пишеш». Багатомільйонну любов українців у всіх усюдах він заслужив саме за свої щирі, чудові ліричні вірші, багато з яких стали піснями у співавторстві з найвідомішими композиторами України. Вони і зараз звучать як пісенна класика, є зразком найвишуканішого і наймелодійнішого українського слова.