Щороку в березневі дні усе свідоме українство вшановує невмирущого генія слова, національного пророка, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу, який став символом України, – Тараса Григоровича Шевченка.
Кожна жінка - Чарівниця, Королева, втілення любові і тепла. Її призначення - створювати навколо себе казку. Своєю присутністю вона покликана прикрасити і зігріти світ. Вона стоїть, як Берегиня, біля колиски, біля сімейного вогнища, біля творчої справи свого життя, біля великих звершень, яким вона присвячує свою жіночу долю.
Зі святом Вас, Квіткові Феї, Сонячні Леді, Розкішні Цариці! Цінуйте себе, бережіть себе, Ви – окраса світу! Нехай цінують Вас оточуючі, здоров’я Вам, натхнення, радості, особистого щастя, поваги та злагоди в сім’ях, невичерпного достатку, добра та благополуччя!
До 22 березня 2016 р. з усіх IP-адрес університету відкрито тестовий доступ до БД китайських наукових продуктів China Knowledge Resource Integrated Database
Доступ за посиланням http://eng.oversea.cnki.net
Доступ надано в рамках участі Житомирського державного технологічного університету в проекті ElibUkr.
Умови користування ресурсами:
· Всі ресурси та послуги Ви використовуєте не з комерційною метою;
Леся Українка – одна із центральних постатей в історії національної культури. З іменем цієї видатної людини безпосередньо пов’язаний не лише розвиток модерного вітчизняного мистецтва, але й утвердження нової парадигми художнього, філософського, політичного, державницького мислення і загалом національного світовідчуття та світорозуміння. Леся Українка є тією особистістю, життя й діяльність якої багато у чому визначали й визначають культурне і суспільно-політичне становлення нашої країни.
Леся Українка ... Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця. Її творчість зіткана з різних ремінісенцій і мотивів світової культури. Місто її духу стоїть на перехресті різних епох.
Мова – це феномен етносу, народу, нації, одна з основних її ознак, оскільки значною мірою забезпечує нормальне функціонування національного організму в усіх його проявах – політичному, державному, економічному, культурному. Іншими словами, «мова народу, народності чи їхньої діаспори – то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження» (Д. Овсянико-Куликовський).
Отже, глибинні знання про народ закладено передусім у його мові, зв’язній ланці поколінь, тій скарбниці, в яку народ складає «своє давнє життя, свої сподівання, розум, досвід, почування» (Панас Мирний). Доки народ береже свою мову, доти він зберігає своє єство, свою етнічну єдність, а втрачає мову – втрачає себе як народ. Пророче про це сказав В. Сосюра: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».