«Посміятися над собою - значить
позбавити цієї можливості інших».
Олексій Іванов
Достовірно невідомо, як і в якій країні з’явився День сміху. Але сьогодні це вже не так важливо, оскільки 1 квітня вважається загальновизнаним святом гумору та веселощів.
Існує безліч версій щодо походження Дня сміху. Деякі вчені стверджують, що вперше це свято відзначали в Англії; інші вважають, що Батьківщиною самого веселого свята є Франція чи Мексика.
Не виключено, що в період зародження свята День сміху відзначали в честь весняного рівнодення. Святкування цієї події обов’язково супроводжувалося веселощами, жартами і розіграшами.
Шекспір сказав: “Світ – театр і ми всі в ньому актори”, а Сковорода ще доповнив: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили»
Театр – це фабрика емоцій. З цієї фразою важко сперечатися. Адже кожен, хто хоча б раз був на виставі, байдужим до цього виду мистецтва не залишиться. Когось дійство на сцені вражає до глибини душі, а гра акторів змушує плакати чи сміятися, когось дивуватися, аплодувати, вимовляти такі любі вуху кожного актора слова: «браво», «на біс». Головне, що байдужим рідко хто залишається.
Сьогодні своє 90-річчя святкує видатна українська українська письменниця, поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко. Вона своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито.
Ліна Василівна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Письменниця є лауреаткою Шевченківської премії (1987) та Премії Антоновичів (1989).
Щороку в Україні відзначають Шевченківські дні 9 і 10 березня, які припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка. Цього року Україна відзначає 207 річницю з дня народження великого українського поета. Споконвіку щедрою і благословенною була українська земля, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.
Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення.
"Я- жінка!
Ви чуєте, люди, я свічка, запалена Господом на віки!
Неправда, що я - ребро чоловіче. Цю казку придумали чоловіки.
Я жінка, я - річка бурхлива й неспинна, що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна? Це ще одна вигадка чоловіків!..."
Г. Чубач