8 травня у світі відзначають відразу дві пам'ятні дати: День Перемоги в Європі і День пам'яті та примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни. З 2015  року разом з усім світом їх відзначає і Україна.

     8 травня 1945, у передмісті Берліна, зайнятому радянськими військами, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію гітлерівської армії. Документ за дорученням Сталіна підписав маршал Радянського Союзу Георгій Жуков, а також представники США, Великобританії та Франції.

       Це свято   встановлюється для "вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих". Вшановувати у цей день будуть воїнів, "жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни".

        9 травня Україна відзначає велике свято – День Перемоги. Цього дня традиційно зустрічаються фронтовики, покладаються вінки до пам'ятників військової доблесті та гримить святковий салют. Щоправда, так було не завжди. З 1945 до 1965 року, при Йосипі Сталіні та Микиті Хрущові, це був звичайний робочий день. Тепер же у людей є можливість вшанувати пам'ять і пригадати тих, кому ми зобов'язані життям. Тому це свято не тільки радісне, але і сумне, адже практично кожна сім'я постраждала у тій страшній війні.

       Україна зазнала найбільших втрат серед усіх колишніх радянських республік. Під час німецької окупації на фронтах, за підрахунками історика Мюнхенського Інституту Історії  Дітера Поля, загинуло приблизно 5 мільйонів жителів нашої країни. Але активні дії НКВС у цей час додали до цієї цифри декілька сотень тисяч. З 1941 до 1946 населення України скоротилося на 9 мільйонів - з 41 до 32 мільйонів.

     У ці травневі дні ми з жахом згадуємо ту страшну війну і дякуємо всім, хто зміг, не дивлячись ні на що, захистити нашу землю.