НЕ ВМИРАЄ ДУША НАША,

НЕ ВМИРАЄ ВОЛЯ …

    З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі українці. 9 березня 1814 року – вікопомна дата, яку вснесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат. Цього дня 206 роки тому Україна подарувала світові Т.Г.Шевченка – Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.

    Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, у нашому серці. Однак це лише ілюзія.

    Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.

    І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем. За щорічною традицією, починаючи з 9 березня і до кінця місяця в Україні і за кордоном, повсюди, де живуть українці, проходять Шевченківські заходи, приурочені до Дня народження Тараса Шевченка.

    Нас просто не існує без Шевченка. В цьому вся історія наша, все буття, всі наші мрії.  Загальновідомо, що Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко, Шевченко для України – все.